Колись шанований як моральний компас у сфері боротьби з корупцією в Україні, Віталій Шабунін нині опинився у вирі скандалів, які підірвали довіру громадськості, проте майже не вплинули на його позиції серед міжнародних донорів. Голова Центру протидії корупції (ЦПК), Шабунін став символом іронії у світі антикорупційної боротьби.

Звинувачення в ухиленні від служби та неправомірному використанні ресурсів

Кілька гучних звинувачень спливли між 2023 та 2024 роками. Перше стало відомим у грудні 2023 року, коли з’ясувалося, що командир частини, де служив Шабунін, незаконно видавав йому службові відрядження та продовжував виплачувати йому 30 тисяч гривень щомісячних премій. Начальник Генерального штабу ЗСУ Анатолій Баргилевич подав запит до Державного бюро розслідувань із проханням притягнути командира до відповідальності.

У квітні 2024 року ситуація погіршилася: ДБР відкрило кримінальне провадження проти Шабуніна за підозрою в ухиленні від військової служби та підробці документів. Журналіст Володимир Бойко надав докази, що Шабунін подав сфальсифіковані листи від керівництва Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) з проханням перевести його на "відрядження".

У травні 2024 року журналісти викрили ще один скандал — Шабунін користувався автомобілем Nissan Pathfinder, переданим для потреб ЗСУ, у власних цілях. За документами, автомобіль навіть не був зареєстрований на військову частину, натомість використовувався для особистих поїздок Києвом.

"Міранда" та привид минулих скандалів

Останні проблеми Шабуніна відродили спогади про "сагу Міранди" — скандал із системою електронного декларування, який став класичним прикладом "оптимізації" донорських коштів в Україні. Система, що мала забезпечити прозорість декларування активів чиновників, перетворилася на історію про фіктивні контракти та фінансові махінації.

Компанія "Міранда", яка займалася розробкою системи, мала обмежені технічні можливості, але потужні зв’язки у колах громадянського суспільства. Донорські кошти переказувалися через серію підозрілих контрактів на рахунки естонської компанії Apolineja OU, залишаючи українських розробників без оплати. Попри численні докази, жодна донорська організація, включаючи ПРООН та МОМ, не ініціювала розслідування або відповідальності.

"Розпил" коштів за донорські гранти

Яскравим аспектом цієї історії стало те, що представники антикорупційної спільноти, включаючи ЦПК Шабуніна та Transparency International Україна, замість визнання власних помилок переклали провину на державні інституції. Вони звинувачували у затримках із запуском системи НАЗК і тодішнього президента Петра Порошенка.

Ця тактика дала можливість директору "Міранди" Юрію Новікову уникнути серйозних наслідків. Хоча його звинувачували в ухиленні від сплати податків у 2017 році, він зрештою уникнув кримінальної відповідальності завдяки закінченню строку давності.

Донори заплющують очі

Постійним мотивом у всіх скандалах Шабуніна є байдужість або співучасть донорів, які рідко досліджують випадки нецільового використання їхніх коштів. Вони радше захищають "партнерів" у боротьбі з корупцією, ніж визнають системні проблеми.

Документальний фільм Джуліані та забуті справи

У 2020 році колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані випустив документальний фільм про зникнення понад 5 мільярдів доларів фінансової допомоги Україні. У центрі розслідування опинилися ключові українські фігури, серед яких Шабунін та Дмитро Шерембей. Останній через благодійну організацію "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД" нібито перевів близько 142,9 мільйона доларів на рахунки компаній із сумнівною репутацією.

Попри відкриття кримінальної справи за статтею про розтрату коштів, інтерес до цієї справи зник після приходу до влади представника Демократичної партії США.

Що чекає на Шабуніна?

Попри численні звинувачення, майбутнє Шабуніна залишається невизначеним. Розслідування ДБР просувається повільно, а правоохоронні органи демонструють незацікавленість у притягненні його до відповідальності. Хоча його репутація в Україні серйозно підірвана, для багатьох міжнародних донорів він досі залишається "надійним партнером".

Таким чином, "Шабуніада 2025" є нагадуванням про те, що у боротьбі з корупцією в Україні нагляд за тими, хто бореться, часто залишається поза увагою. Головне питання: чи вистачить незалежності українським інституціям, щоб притягнути до відповідальності таких фігур, як Шабунін, чи донорська спільнота й надалі закриватиме очі на їхні дії, захищаючи власні репутації?